Заява про встановлення неповного робочого дня
Заява про встановлення неповного робочого дня використовується в трудових відносинах згідно зі ст. 56 КЗпП, коли працівник хоче працювати менше встановленої норми часу (зі зменшенням оплати пропорційно відпрацьованому часу).
Де використовується
- На підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності (у відділі кадрів або вour-відділі) як офіційний документ для зміни режиму праці.
- Подається безпосередньо роботодавцю (керівнику підприємства, директору чи власнику).
Коли використовується (в яких випадках)
1. При прийнятті на роботу — коли сторони одразу домовляються, що працівник буде зайнятий лише частину робочого дня (наприклад, на 0,5 ставки).
2. Під час виконання трудового договору (згодом) — якщо виникла потреба змінити звичайний повний графік на неповний у процесі роботи.
3. За ініціативою працівника (обов'язкові випадки) — роботодавець зобов'язаний встановити неповний робочий день на прохання:
- вагітних жінок;
- жінок (або батьків), які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
- осіб, які здійснюють догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку;
- осіб з інвалідністю.
4. За погодженням сторін (в інших випадках) — коли працівник просить про неповний день з особистих чи сімейних обставин, але рішення залишається за роботодавцем (він має право погодитися або відмовити, крім пільгових категорій).
- Вид податку:Податок відсутній
- Держ. орган:Не подається до держорганів
- Тип звітності:Не є звітним документом
- Тип документу:Заяви
- Звітний період:Відсутній звітний період
- Актуальність:перевірено редакцією станом на 31.10.2026
- Актуально з 04.05.2023
